Вірш про матір, яка приснився син, який загинув на війні. Вона згадує його дитинство, перші кроки, перше слово. Син підріс і поїхав на війну, де загинув. Мати благає Бога повернути його, але він не повертається. Вірш викликає сильні емоції та сум.

Вірш Світлани Пазиченко про те, що життя після війни не може бути таким, як раніше. Хоча зброя замовкла, а канонади стихли, душа не може перемкнути на спокій і розміреність. Нове життя має інші цінності, і не всі можуть їх зрозуміти.